середу, 3 вересня 2014 р.

"Та не однаково мені..."

                                                                                          "Будеш , батьку, панувати,
                                                                                           Поки живуть люди,
                                                                                           Поки сонце з неба сяє, 
                                                                                           Тебе не забудуть!"
                                                                                                Т. Шевченко "На вічну
                                                                                              пам'ять Котляревському"

           Тарас Шевченко - явище глобальне, всеохоплююче, всесвітнє. Він - надбання культури всієї земної цивілізації. Любити свою Україну, свій народ, всім своїм життям приносити користь людям - такий приклад залишив Тарас Шевченко всім наступним поколінням українців. Тай не тільки українців.
           Щороку, в березні, Укарїна відзначає дні, які в народі називають "шевченківськими". 2014 рік - ювілейний - 200 років від дня народження великого Кобзаря. Отже, актуальними є заходи протягом року. 
         Флешмоб "Та не однаково мені..." наші читачі провели біля пам'ятника Тарасу Шевченку в Пустомитах.




        Пам’ятник Великому Кобзареві в Пустомитах було споруджено у 1914 році в столітні роковини від народження поета коштами громад Пустомит і навколишніх сіл. Виготовлено його з каменю, завезеного з Демні. Пам’ятник мав оригінальну конструкцію: на фундаменті із кам’яних плит було встановлено пірамідальну традиційну «фігуру». Найвища частина цієї «фігури» завершувалась своєрідним карнизом – дашком і мала нішу, всередині котрої ніби у храмі – капличці встановлено було скульптурний бюст Т. Шевченка. Увінчувався пам’ятник кам’яним хрестом з лавровим, також кам’яним вінком.
       В перші місяці фашистської окупації місцеві поляки – шовіністи пам’ятник зруйнували.
20 серпня 1989 року на установчій конференції товариства української мови ім.. Т. Шевченка було прийнято рішення відновити пам’ятний знак на місці колишнього пам’ятника.  За поновлення взявся скульптор Петро Дзиндра. 
       Пам’ятник встановили на тому місці, де він стояв колись, біля будівлі колишнього Народного дому. 21 жовтня 1990 року відбулось урочисте відкриття і посвячення пам’ятника.