Двадцяте століття залишило нам у спадок
вершинні події минулого, які, віддаляючись, не втрачають своєї значущості та
актуальності, потребуючи осмислення сконцентрованого в них історичного досвіду
боротьби українства за свободу, незалежність, державність. До таких подій належить
22 січня 1919 року - день ухвали Акту Злуки Української
Народної Республіки і Західно-Української
Народної Республіки. Цій даті
судилося навічно вкарбуватися в історію
України величним національним святом - Днем Соборності.
Саме того зимового дня в золотоверхому
Києві під перегук дзвонів Святої Софії було ухвалено рішення про об'єднання
двох, розділених історичною прірвою, гілок українського народу. В Універсалі
Директорії УНР наголошувалося: "Здійснились віковічні мрії, якими жили і
за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка".
Так, спираючись на заповітні мрії і широке волевиявлення обох частин українства, враховуючи об'єктивні історичні,
політичні, духовні, правові аспекти
цього тривалого й болісного процесу, постала єдина соборна Українська держава.
Відзначення Дня Соборності, вшанування
творців Акту Злуки це не тільки суспільна потреба, а й наш моральний обов’язок
берегти світлу
пам'ять незліченних жертв, принесених
українським народом на вівтар
незалежності, соборності, державності.
Немає коментарів:
Дописати коментар