четвер, 28 травня 2020 р.

Ми сумуємо за Вами!

За час, відколи бібліотека на карантині, ми отримали багато дзвінків та смс від вас, любі наші користувачі та друзі бібліотеки. Повірте, ми теж дуже сумуємо за вами! 😘❤️
Карантин триває... Бібліотека поки ще закрита для фізичного доступу користувачів, але як і раніше, працює в дистанційному режимі.📲💻
📖 Книги за шкільною програмою ви можете знайти тут:
https://www.ukrlib.com.ua/
📖 Дитячі книги з малюнками українською вас чекають тут:...
https://казка.укр/…




вівторок, 26 травня 2020 р.

Світла історія на всі часи!

Бібліотека рекомендує...🤓📖📚
📙 У безбереговому книжковому морі не так уже й багато знайдеться життєствердних книжок, які однаковою мірою цікаві й дорослим, і дітям. Такою перлиною світової літератури , заради якої варто поринути в бездонні глибини письменницької фантазії, є знаменита книжка класика англійської літератури Френсіс Бернет "Таємний сад" (1911). Твір спонукає до роздумів, його хочеться обов'язково обговорити зі своїм найкращим другом.
📙Головна героїня роману, Мері Ленокс, переїхавши з далекої екзотичної Індії до Туманного Альбіону, опинилася в незвичній для себе ролі: їй треба навчитися не тільки наказувати, а й просити. Вона шукає приховані двері до Таємного саду... Здається, вже з цього моменту розпочинаються реальні чари... Та ні, вони почалися ще з першої сторінки, коли егоїстична дівчинка поступово перероджується, відкриває в собі здатність розуміти й любити інших людей, змінюється на очах, а разом із нею зазнає перетворень і весь навколишній світ...
📙Світла історія - на всі часи: для дітей і дорослих, яким варто частіше згадувати, що вони теж були дітьми!





четвер, 21 травня 2020 р.

Чарівна краса вишиванки.

     📜Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивка, як вид мистецтва на Україні, існує з незапам’ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. На жаль пам’ятки української вишивки збереглись лише за останні кілька століть.
Вишивкою оздоблювали рушники, жіночий та чоловічий одяг. Особливої уваги надавали рушникам — старовинним оберегам дому, родини. Рушник є символом, який поєднує людину з її предками, не дає забути свого роду. Українська вишивка — це заповіт далеких і близьких предків, переданий нам у такій своєрідній мистецькій формі.
Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, бабусі, онукам.


✒️Першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. В такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі.


📰Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зареєстрована у 2011 році у місті Рівне. У День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.



четвер, 14 травня 2020 р.

ПЕТРО ДОРОШЕНКО - ГЕТЬМАН, ЯКИЙ ПОВЕРНУВ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ ВІД МОСКВИ ПІСЛЯ ПЕРЕЯСЛАВСЬКОЇ РАДИ.

Петро Дорошенко народився 14 травня 1627 року у м. Чигирині на Черкащині, помер 19 листопада 1698 у політичному засланні під Москвою.
📜
Гетьман Війська Запорізького (1665-1676), після Богдана Хмельницького зумів об'єднати українські землі і отримати знову незалежність від Москви всього на кілька років, перемігши війська Польщі та Московської держави, але програвши через зраду власного оточення.
📜
Через 30 років його подвиг в ім'я незалежності України спробує повторити Іван Мазепа.
📜
Петро Дорошенко став гетьманом у критичній ситуації для України - в період "Великої Руїни" і спробував врятувати останні залишки української державності, об'єднати українські землі і відновити втрачену незалежність від Москви.







"Замки та фортеці України"

         Любі наші читачі! Пропонуємо вашій увазі книгу харківського видавництва "Торсінг плюс" "Замки та фортеці України".
         Ця книжка віднесе вас у ті часи, коли мужність і честь шанувалася понад усе. На жаль більшість замків та фортець не збереглося до нашого часу, багато з них лежать в руїнах, але багато й залишилось. Всі вони зберігають у своїх стінах історію нашої Батьківщини, імена її славетних героїв.      Книга чекає на вас в нашій Пустомитівській районній бібліотеці для дітей.А поки продовжується карантин, і ви не маєте змоги прийти до нас, ми публікуємо адреси сайтів найкращих віртуальних екскурсій України.
Музеї України просто неба https://museums.authenticukraine.com.ua/ua/Визначні пам'ятки України

https://ua.discover.net.ua/virtual-toursЕкскурсія Острозьким та Дубенським замками, музеєм-садибою Івана Котляревського, будинком Генерального судді Василя Кочубея, Музеєм волинської ікони, Національним військово-історичним музеєм та літературно-меморіальним музеєм Григорія Сковороди.

http://incognita.day.kyiv.ua/expositionЕкскурсія Підгорецьким замком
http://www.serwer1363362.home.pl/…/aroun…/around_castle.html

четвер, 7 травня 2020 р.

Плач янголів...👼🌷

       Паростки війни проростають глибоко у дитячих серцях. У XXI сторіччі в Україні росте покоління тих, хто народився під звуки кулеметів і вибухи мін та снарядів. Діти війни. У них свої таємниці, про які ми можемо лише здогадуватись. За свої 9, 10 чи 12 років вони вже прожили доросле життя.













вівторок, 5 травня 2020 р.

Анатолій Дімаров: «У моїх книгах переважають бувальщини»

        Сьогодні, 5 травня, виповнюється 98 років від дня народження талановитого майстра української прози, лауреата Шевченківської премії, мандрівника і природолюба, Анатолія Дімарова ( 05. 05. 1922 , Миргород, Україна - 29. 06. 2014, Київ, Україна). 📖🤓❤️

📝 Справжнє прізвище письменника не Дімаров. Його батько був заможним селянином, пасічником, а коли родину мали розкуркулити, мати з Анатолієм і молодшим сином втікає з села. Згодом матір змінила документи і дала дітям прізвище сільського вчителя Дімарова, який жив одинаком і помер незадовго до розкуркулення Гарасюти.

📝 У дитинстві пережив голодомор.


📝 Після закінчення середньої школи юнаком був мобілізований до армії. Учасник війни, нагороджений орденами і медалями. Воював на Південно-Західному фронті, побував в окупації, був командиром партизанського загону, має кілька поранень і контузій.


📝 З 1955 року до 1960 радянська влада не дозволяла взагалі друкувати твори Дімарова. Тому він впродовж багатьох років працював у геологічних експедиціях, побував на Алтаї, Забайкаллі, Кавказі, Памірі, Тянь–Шані, Уралі.


📝 Цікаво, що довгий час Дімаров був тільки «дорослим» письменником, тобто свої оповідання, повісті й романи автор писав саме для дорослих. Та в письменника підростав син Сергій, який вимагав: «Напиши, тату, щось і для мене!..» Отак батько одержав літературне «домашнє завдання», що його, ясна річ, не міг не виконати. І тоді з’явилися його прекрасні книжки «Про хлопчика, який не хотів їсти», «Для чого людині серце», «Блакитна дитина».


📝 У своїх дитячих творах Дімаров дуже схожий на самого себе - він і дивовижно вигадливий, творячи одну за одною комічні чи драматичні ситуації, і ліричний, коли розповідає про великі-великі дитячі таємниці, про сподівання та мрії юних героїв і про одвічні тайни життя.